Про діяльність психологічної служби закладу

► Соціально-психологічний супровід дітей з особливими потребами — це пролонгований, динамічний процес, цілісна діяльність спеціалістів психологічної служби, яка передбачає:

- моніторинг соціального і психолого-педагогічного статусу дітей;

- створення соціально-психологічних умов для ефективного психічного розвитку дітей;

- психологічну допомогу дітям із порушеннями в розвитку;

- соціально-психологічну допомогу сім’ям, де виховуються діти із проблемами в розвитку.

Проблемні питання психологічної служби Центру:

- оптимізація навчально-виховного процесу, поліпшення психологічного клімату в колективах дітей, педколективі та в сімейних осередках;

- психологічне та соціальне забезпечення процесу адаптації дитини до Центру, профілактика дезадаптації.

Завдання психологічної служби Центру:

- підвищення психолого-педагогічної обізнаності батьків;

- сприяння захисту прав дітей в домашніх умовах та умовах Центру;

- забезпечення наступності психолого-педагогічного супроводу дітей від дошкільного до початкового навчання;

- впровадження у роботу здоров’язберігаючих технологій; - протидія булінгу .

Коли потрiбно звертатися до психолога?

БАТЬКАМ УЧНIВ:

1. якщо проблема не розв'язується тривалий час;
2. якщо Ви знаєте, як р озв'язати проблему, але вам потрiбна психологiчна допомога;
3. якщо Вас щось тривожить в дитячiй поведiнцi, але ви не можете зрозумiти причину;
4. якщо Вам здається, що ваш а дитина вiдстає у розвитку
   
   вiд своїх однолiткiв. Швидше за все Вам це лише здається. Але краще розставити всi крапки над "I", та не мучити дитину п орiвняннями з iншими дiтьми.
5. якщо у Вас сiмейнi проблеми i це вiдбивається на дитинi

УЧНЯМ:

1. Труднощi у навчаннi;
2. Взаємовiдношення в класi;
3. Взаємовiдношення з батьками;
4. Вибiр життєвого шляху;
5. Самовиховання i саморозвиток

► Психологічна реабілітація передбачає соціально психологічний супровід дитини з особливими потребами та тісну взаємодію з його батьками, з педагогами та іншими фахівцями НРЦ.

Здійснення продуктивної взаємодії включає в себе декілька компонентів:

~ Психологічну діагностику інтелектуальної, емоційно-вольової, комунікативної сфер, особистісних особливостей дитини;

~ Психологічну корекцію порушень у дитини, виявлених при діагностиці під час індивідуальних та групових занять;

~ Консультування батьків з питань вікових особливостей дітей, проблем поведінки і порушень соціальної адаптації, конфліктних ситуацій.

~ Підвищення компетентності батьків під час бесід, тренінгів, лекцій.

Особливо успішними методами психологічної корекції є:

♦ Гештальт–терапія – робота з почуттями та переживаннями в теперешньому моменті;  

♦ когнітивно–поведінкова терапія – працює з думками та почуттями в режимі реального з метою корекції неадаптивної поведінки;

♦ арт-терапія – через гру, малюнок, казку, музику – відбувається вихід сильних емоційних переживань дитини, знімається нервова напруга і тривожність, йдуть страхи і негативні стани, підвищується самооцінка і впевненість;

♦ пісочна терапія дозволяє опрацювати психотравматичну ситуацію та відкоригувати негативний емоційний досвід, підвищити ініціативність дитини, впевненість у власних силах, наполегливість і цілеспрямованість у досягненні бажаного;

♦ ігрова терапія допомагає відновити довіру до дорослих і однолітків, скорегувати поведінкові відхилення; метод навчання, спрямований на розвиток потенційних здібностей і розумових можливостей дитини – використання спеціальних вправ, завдяки яким збільшується обсяг пам’яті та уваги, розвиваються здібності узагальнювати, аналізувати, будувати логічні висновки, розвивати мовлення, дрібну моторику.

   Завдяки індивідуальному підходу значно полегшується формування найбільш сприятливого для дитини соціального середовища, можливості розвиватися. Під час дитячих і підліткових психологічних групових занять відбувається корекція дитячої тривожності і страхів, розвиваються навички комунікації та самоповаги, реалізується творчий потенціал, розширюються знання дітей про дружбу, формуються здатності до самостійного прийняття рішень і прояву ініціативи, розвивається вміння аргументувати свою точку зору, формуються навички психічної саморегуляції і здатності до конструктивного вираження емоцій, що сприяють їх більш успішної адаптації в соціумі.