Соціально-побутове орієнтування
Організація та розвиток соціально-побутових навичок дітей з особливими освітніми потребами безперервний і важкий процес. Поняття соціально-побутового навчання, являє собою один з механізмів соціалізації, який дозволяє особистості активно включатися в різні структурні елементи соціального середовища, тобто посильно брати участь у праці й суспільному житті колективу, долучатись до соціального та культурного життя суспільства, влаштовувати свій побут відповідно до правил і норм. Порушення пізнавальних процесів, особливості емоційно-вольової сфери, уваги, порушення мовлення, повільність відчуття і сприйняття, недорозвиток дрібної та загальної моторики значно утруднюють процес формування соціально-побутових навичок дітей даної категорії.
Формування навичок самообслуговування у дітей – це насамперед становлення в них таких звичок, що виробляються на доступних видах діяльності в реальних умовах і які є результатом виконання практичних завдань в умовах закладу освіти. Вони торкаються насамперед основних і найважливіших сторін життєдіяльності дітей із самообслуговування, поведінки в побуті та суспільстві: гігієна тіла, використання туалету, правила культури поведінки за столом і харчування, послідовність одягання та роздягання, догляд за одягом і взуттям, підтримка порядку у приміщенні та ін. Крім того, ці навички спрямовані на задоволення особистих потреб, мають практичний характер і повторюються щодня як у режимі закладу, так і вдома. Це дає змогу вчителю та асистенту вчителя проводити попередню роботу з виховання цих видів діяльності, розуміння їх практичної значущості і забезпечення стійкого позитивного ставлення щоденного виконання режимних моментів. Щоб сформувати такі навички, ми насамперед визначаємо необхідні для досягнення мети дії та їх послідовність.
В основі роботи з цією категорією дітей, яка проводиться з урахуванням їхніх потенційних можливостей, лежать як загально дидактичні, так і спеціальні принципи навчання і виховання. При цьому використання таких загально дидактичних принципів, як наочність, доступність, дидактичні ігри, моделювання реальних ситуацій.
Зміст програми з соціально - побутового орієнтування включає в себе наступні розділи: «Особиста гігієна», «Одяг і взуття», «Житло», «Харчування», «Побутові прилади», «Сім’я», «Культура поведінки», «Транспорт», «Установи та заклади громадського призначення», «Засоби зв’язку», «Засоби комунікації», «Охорона здоров’я».
Оволодіння навичками з соціально – побутового орієнтування полегшує соціально – психологічну адаптацію дітей з ООП до умов життя. Заняття із розділу «Особиста гігієна» дозволяють дітям оволодіти уміннями і навичками гігієни, охорони зору та слуху, догляду за шкірою, збереження та зміцнення власного здоров’я. Заняття з розділу «Харчування» знайомлять дітей з основними продуктами харчування, способами приготування та зберігання їжі, сервірування столу, складання меню. Розширенню навичок самообслуговування сприяють тематичні заняття «Одяг і взуття» та «Житло». Вони допомагають у повсякденному догляді за одягом, взуттям та житлом. Шляхи і способи встановлення особистих взаємостосунків у сім’ї, групі, класі, громадських місцях розкриваються в розділах «Сім’я» і «Культура поведінки». Діти навчаються правилам поведінки за столом, в музеї, бібліотеці, кінотеатрі, будинку культури та ін.
