Історія палацу
У середині 19 ст.новим власником замку у Великому Любіні став капіталіст І. Бруннер, який розбагатів на нафтових промислах Борислава. Він з корисливою метою прийняв католицьку віру і за великі гроші купив собі в австро-угорського цісаря титул барона. Увійшовши в середовище польської шляхти І. Бруннер змінив своє прізвище на більш аристократичне – Бруницький. Він заволодів великими багатствами в селі і його околицях.
У 1939 році після воз’єднання Західної України з Радянською, землі і майно барона Бруницького було конфісковано і передано сільській бідноті. У палаці барона було відкрито семирічну школу, в якій навчалося 600 дітей з Великого Любіня. Працювало тут 17 учителів.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни за розпорядженням Міністерства освіти України у палаці Бруницького було організовано дитячий будинок для дітей-сиріт не лише Львівської області,а й інших областей СРСР.
Дитячий будинок працював до 1962р, пізніше був реорганізований у Великолюбінську допоміжну школу-інтернат. На сьогоднішній день у палаці навчаються і проводять вільний час діти ООП.
Парк в даний час є пам’яткою садово-паркового мистецтва 17ст, взятий під державну охорону і є територією природно-заповідного фонду України.
